Порушуючи права іншої людини, ми несемо відповідальність перед суспільством, яке визначило її в певному документі – законі, конкретно Кримінальному кодексі, де зібрані всі види порушень прав іншої людини.

«Яке покарання може понести особа за вчинення ПРАВОПОРУШЕННЯ або за порушення норм закону?»

Отже, існує досить декілька видів відповідальності та видів покарань і вони застосовуються у відповідності до законодавства України та залежать від того, до якого групи правопорушень вони відносяться. Види покарання відрізняються від видів відповідальності. Якщо покарання може бути у вигляді позбавлення волі, обмеження волі, штрафу, відшкодування збитків, вибачення, то відповідальність може бути кримінальною, адміністративною, цивільно-правовою. Я зараз вам розповім про ці 3 види відповідальності. Адже і види покарання залежать від них:

Адміністративна відповідальність настає, якщо людина:

  • порушила правила безпеки дорожнього руху;
  • вживає алкоголь в громадських місцях;
  • незаконно виробляє, купує, зберігає, перевозить, пересилає наркотичні засоби або психотропні речовини з метою збуту в невеликих розмірах;
  • вчинює дрібне викрадення чужого майна;
  • здійснює дрібне хуліганство: вживає ненормативну лексику в громадських місцях, образливо зачіпається до інших людей;
  • здійснює злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського;
  • вчинює інші адміністративні правопорушення, що передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Адміністративна відповідальність наступає з 16 років. Адміністративна відповідальність – вид юридичної відповідальності, що полягає у застосуванні до особи, яка вчинила адміністративний проступок, певного заходу – адміністративного стягнення.

       Адмiнiстративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна  (умисна або необережна) дiя чи бездiяльнiсть, яка посягае на державний або громадський порядок, власнiсть, права i  совободи громадян,  на встановлений порядок управлiння i за яку законодавством передбачено адмiнiстративну вiдповiдальнiсть.

Види адміністративного стягнення, які можуть бути застосовані до неповнолітньої особи:

  • попередження — захід адміністративного стягнення, що передбачає порядок роз’яснення неповнолітньому його протиправної поведінки. У разі повторного здійснення протиправних дій його буде притягнено до суворішого адміністративного примусу. Цей захід є адміністративним стягненням лише в тому разі, коли його належним чином оформлено в письмовій формі у вигляді спеціальної постанови;
  • штраф — грошове стягнення, що накладається на особу віком від 16 до 18 років за адміністративні правопорушення у випадках і в розмірі, що встановлені Кодексом про адміністративні правопорушення

та іншими законами України;

  • виправні роботи. Застосовуються до особи віком від 16 до 18 років строком до двох місяців із відбуванням їх за основним місцем постійної роботи і з відрахуванням до 20% її заробітку в дохід держави.

Виправні роботи призначаються районним (міським) судом (суддею);

  • адміністративна конфіскація – примусове безоплатне вилучення предмета в неповнолітнього, що став знаряддям вчинення чи безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, на користь держави. Слід зазначити, що конфіскації підлягає лише той предмет, який є особистою власністю неповнолітнього, якщо чинним законодавством не передбачено інших випадків;
  • оплатне вилучення предмета. Полягає у примусовому вилученні в неповнолітнього предмета, що став знаряддям учинення чи безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, і в наступній його реалізації з передачею певної суми особі, в якої його було вилучено, з відрахуванням витрат на реалізацію вилученого предмета.

Якщо пiдлiтки вчинили правопорушення  у  вiцi  вiд  14  до  16 рокiв, то вiдповiдальнiсть за них несуть батьки за ст. 184 ч. 3 КупАП.

У  вiдповiдностi  зi  ст.  184 ч. 4 КУпАП передбачається  покарання батькiв  за вчинення дiтьми злочинiв,  якщо вони не досягли вiку, з якого наступає кримiнальна відповідальність.

 Протягом десять місяців 2017 року відносно неповнолітніх складено 517 (473 м.р.) протоколи про адміністративні правопорушення: 164 – за розпиття та появу в громадських місцях у нетверезому станi, 175  – за куріння у громадських місцях, 41 – за вчинення дрібного хулiганства, 4 – за зберігання наркотичних речовин у невеликих розмірах, без мети збуту, 8  – за вчинення насильства у сімї, 16 – за вчинення дрібної крадіжки  та  109 – за іншими статтями КУпАП.

Кримінальна відповідальність

Підставою притягнення неповнолітнього до кримінальної відповідальності є вчинення суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, що передбачено Кримінальним кодексом України.

За загальним правилом кримінальна відповідальність настає з 16 років. Але за окремі види злочинів, наприклад, такі як: вбивство, умисне тяжке та середньої тяжкості тілесні ушкодження, бандитизм, терористичний акт, зґвалтування, крадіжка, грабіж, розбій, вимагання, умисне знищення або пошкодження майна, незаконне заволодіння транспортним засобом, хуліганство, кримінальна відповідальність настає з 14 років.

За загальним правилом, кримінальній відповідальності підлягає особа, якій до вчинення злочину минуло 16 років, і лише за вчинення таких злочинів як вбивство, навмисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили пошкодження здоров’я, зґвалтування, крадіжку з проникненням до приміщення, розбій, злісне чи особливо злісне хуліганство, умисне пошкодження майна, що спричинило тяжкі наслідки, а також за навмисні дії, що можуть спричинити аварію (у тому числі за готування або замах щодо їх вчинення, та співучасть у них), з 14-річного віку.

Особи в віці від 14 до 16 років не підлягають кримінальній відповідальності за необережні злочини, крім вбивства з необережності.

3 12 кримінальних покарань, передбачених Кодексом, до непов­нолітніх застосовуються лише штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк.

Якщо неповнолітній уперше вчинив злочин невеликої тяжкості і його виправлення можливе без застосування покарання, він може бути звільнений від кримінальної відповідальності. У таких випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного хара­ктеру:

–   застереження;

–   обмеження дозвілля;

–   передача неповнолітнього під нагляд батьків чи під нагляд педагогічного колективу;

–   відшкодування неповнолітнім, який досяг п’ятнадцятирічного віку і має майно, заподіяних майнових збитків;

–   направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення (на строк, що не перевищує трьох років).

Такі ж заходи застосовуються і до неповнолітнього, який вчинив злочин, у віці від 11 до 14 років. Коли дитина повторно, перебуваю­чи під наглядом батьків, скоїла злочин, особливо тяжкий, батьки можуть бути притягнуті навіть до кримінальної відповідальності за злісне невиконання своїх обов’язків з виховання дітей.

А от за скоєння злочинів дітьми до 11 років батьки можуть бути оштрафовані за невиконання обов’язків з виховання дітей.

Упродовж звітного періоду на території області розпочато 3 кримінальних провадження за злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 КК України), 2 з яких закрито.

Так, за 10 місяців поточного року дітьми вчинено: 57 (77 м.р) крадіжок, 3 факти спричинення тілесних ушкоджень (0 м.р.), по 2 факти  спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості (2 м.р.), хуліганства (4 м.р.), незаконного заволодіння автотранспортом (3 м.р.), по 1 факту шахрайства (3 м.р.), грабежу (2 м.р), та незаконного збуту наркотичних засобів (0 м.р.).       

          Цивільно-правова відповідальність наступає з 14 років.

Одночасно з адміністративною чи кримінальною відповідальністю може наставати і цивільно-правова відповідальність.

Підставами для цивільно-правової відповідальності є наявність будь-якої майнової або  моральної шкоди. Наприклад, розбите скло, зламана парта, зіпсований одяг, нанесення тілесних ушкоджень, тощо, як наслідок, матиме відшкодування спричинених збитків.

Неповнолітній самостійно відповідає за невиконання договору, укладеного ним самостійно, а також за згодою батьків. Однак, якщо в неповнолітнього немає майна, достатнього для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть його батьки. У випадку заподіяння шкоди неповнолітнім у віці від 14 до 18 років він відповідає на загальних підставах. Якщо в нього немає майна чи заробітку достатнього для відшкодування шкоди, шкода відшкодовується цілком чи у частині, якої не вистачає, його батьками. Якщо неповнолітньому не виповнилося 14 років, то відшкодовувати спричинені ним збитки будуть його батьки. У разі, якщо вже виповнилося 14 років, відшкодовувати збитки необхідно буде самостійно.

В.о. начальника сектору превенції
лейтенант поліції С. Б. Пасєка