Режим окремого проживання чоловіка та жінки за їхньою спільною заявою або позовом одного з них, виходячи із частини 1 статті 119 Сімейного кодексу України встановлюється судом у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно і спрямований на можливість не розриваючи шлюбні відносини проживати окремо, але зі збереженням прав, які гарантовані в шлюбі, наприклад право на утримання чи право спадкування. Про це інформує Кременецький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

При цьому не зовсім зрозуміла практична необхідність установлення режиму, окремого проживання, оскільки Конституція України закріплює волю вибору місця проживання, причому незалежно від того перебуває особа в шлюбі чи ні, тобто чоловік і жінка в любому разі можуть проживати як разом, так і окремо.

Частина 2 статті 119 Сімейного кодексу України свідчить про те, що такий режим встановлюється в тих випадках, коли сімейні відносини втрачені, й припиняється в разі відновлення сімейних відносин. У зв’язку з цим можлива ситуація багаторазового встановлення й припинення режиму окремого проживання чоловіка і жінки, що може ускладнити порядок визначення правового режиму нажитого у такому шлюбі майна,           оскільки майно набуте в такому режимі не вважатиметься набутим у шлюбі відповідно до статті 120 Сімейного кодексу України. В розумінні даної статті, один з подружжя, який буде мати намір продати квартиру, придбану за час режиму окремого проживання, не повинен вимагати підтвердження та згоди для оформлення договору купівлі-продажу іншого з подружжя. Очевидним є той факт, що нотаріус буде вимушений запросити другого з подружжя для підтвердження факту режиму окремого проживання подружжя, попри рішення суду. В іншому випадку можуть виникнути проблеми з майновими правами іншого з подружжя, який може заявити про відновлення шлюбних стосунків, адже режим окремого проживання не припиняє прав та обов’язків подружжя, які вони мали до встановлення данного режиму. Тому доля договорів, які будуть укладатися подружжям, в період режиму, залишається незрозумілою тому, що формально може діяти режим окремого проживання, а фактично – люди будуть проживати разом. Не виключено, що подружжя під час даного режиму звернеться до нотаріуса з тим, щоб укласти договір про правовий режим майна, який буде діяти під час окремого режиму проживання.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 120 Сімейного кодексу України, у разі встановлення режиму окремого проживання, дитина народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважається такою, що походить від її чоловіка. З аналізу даної статті можна зробити висновок про те, що буде виникати необхідність встановлення факту походження дитини, по припиненні режиму окремого проживання.

Режим окремого проживання, за своєю суттю може носити як строковий так і безстроковий характер. Оскільки, не завжди до даного режиму призводять напружені відносини між подружжям, іноді причиною стають зовсім інші фактори – житлові, фінансові, відносини з іншими членами родини, певні особливості роботи, стан здоров’я. А це, як правило, фактори тимчасові.